районна державна адміністрація

Фізособа-«єдинник» змінила податкову адресу: чи потрібно повідомляти ДПС?

Головне управління ДПС в Харківській області повідомляє, що для внесення змін до реєстру платників єдиного податку при зміні відомостей (місця здійснення діяльності, податкової адреси та ін.) платник повинен подати відповідну заяву про такі зміни. Зокрема, відповідно до ст. 299 ПКУ реєстрація суб’єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку. У разі зміни відомостей, вносяться зміни до реєстру платників єдиного податку в день подання платником відповідної заяви. У разі зміни податкової адреси суб’єкта господарювання, місця провадження господарської діяльності, видів господарської діяльності заява подається платниками єдиного податку першої і другої груп не пізніше 20 числа місяця, наступного за місяцем, у якому відбулися такі зміни. У разі зміни податкової адреси суб’єкта господарювання, місця провадження господарської діяльності заява подається платниками єдиного податку третьої групи разом з податковою декларацією за податковий (звітний) період, у якому відбулися такі зміни. Звертаємо увагу платників податків! З 22 жовтня 2019 року вступив в дію наказ Міністерства фінансів від 16.07.2019 р. № 308 «Про затвердження форм заяви про застосування спрощеної системи оподаткування, розрахунку доходу за попередній календарний рік, запиту про отримання витягу з реєстру платників єдиного податку та витягу з реєстру платників єдиного податку».

Як визнаються типи об'єктів нерухомості з метою їх оподаткування

Головне управління ДПС у Харківській області повідомляє, що з метою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, типи об’єктів нерухомості визначаються відповідно до ст. 14 ПКУ на підставі оригіналів документів, що підтверджують право власності на такі об’єкти. Відповідно до пп. 266.2.1 ПКУ об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є об’єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Підпунктом 14.1.129.1 ПКУ визначено, що будівлі, віднесені до житлового фонду поділяються на такі типи: житловий будинок – будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання. Житлові будинки поділяються на житлові будинки садибного типу та житлові будинки квартирного типу різної поверховості. Житловий будинок садибного типу – житловий будинок, розташований на окремій земельній ділянці, який складається із житлових та допоміжних (нежитлових) приміщень; прибудова до житлового будинку – частина будинку, розташована поза контуром його капітальних зовнішніх стін, і яка має з основною частиною будинку одну (або більше) спільну капітальну стіну; квартира – ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання; котедж – одно-, півтораповерховий будинок невеликої житлової площі для постійного чи тимчасового проживання з присадибною ділянкою; кімнати у багатосімейних (комунальних) квартирах – ізольовані помешкання в квартирі, в якій мешкають двоє чи більше квартиронаймачів; садовий будинок – будинок для літнього (сезонного) використання, який в питаннях нормування площі забудови, зовнішніх конструкцій та інженерного обладнання не відповідає нормативам, установленим для житлових будинків (пп. 14.1.129.2 ПКУ); дачний будинок – житловий будинок для використання протягом року з метою позаміського відпочинку (пп. 14.1.129.3 ПКУ). Згідно з пп. 14.1.129-1 ПКУ об’єкти нежитлової нерухомості – будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду, поділяються на такі типи: будівлі готельні – готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку; будівлі офісні – будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей; будівлі торговельні – торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування; гаражі – гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки; будівлі промислові та склади; будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки); господарські (присадибні) будівлі – допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо; інші будівлі.

ЄСВ: чи можна включати до складу витрат підприємця-загальносистемника?

Платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄСВ) є фізичні особи - підприємці. Згідно з п. 2 розд. ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435( із змінами і доповненнями), фізичні особи – підприємці формують та подають до органів податкової служби Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, що настає за звітним періодом. Звітним періодом є календарний рік. Фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту), зобов’язані сплачувати ЄСВ, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується ЄСВ. Разом з тим, Податковим кодексом України визначено, що до переліку витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів фізичної особи – підприємця на загальній системі оподаткування, належать, зокрема суми ЄСВ у розмірах і порядку, встановлених законом. Таким чином, фізична особа – підприємець на загальній системі оподаткування має право включити до складу витрат суму сплаченого за квартал ЄСВ по факту сплати, за умови її документального підтвердження, оскільки зобов’язана сплачувати ЄСВ за календарний квартал до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який він сплачується.

Про форми фінансової звітності, які подають платники податку на прибуток підприємств

Платниками податку на прибуток підприємств (далі – податок) разом з відповідною податковою декларацією з податку на прибуток підприємств, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897 із змінами (далі – Декларація), за календарний квартал, півріччя, три квартали подається проміжна фінансова звітність, складена за національними стандартами, яка включає Баланс та Звіт про фінансові результати. До річної Декларації такі платники подають відповідну річну фінансову звітність, яка включає Баланс, Звіт про фінансові результати, Звіт про рух грошових коштів, Звіт про власний капітал та Примітки до річної фінансової звітності (форми № 1– № 5). Платниками податку – мікропідприємствами, малими підприємствами, непідприємницькими товариствами, представництвами іноземних суб’єктів господарської діяльності та підприємствами, які ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат відповідно до податкового законодавства (крім підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності), подається разом з квартальною або річною Декларацією скорочена за показниками фінансова звітність у складі Балансу і Звіту про фінансові результати (за формами № 1-м, № 2-м або № 1-мс, № 2-мс). Підтвердженням подання фінансової звітності разом з Декларацією є позначка «+» у Декларації у клітинці «ФЗ» таблиці «Наявність додатків» та у таблиці «Наявність поданих до Податкової декларації з податку на прибуток підприємств додатків – форм фінансової звітності». Платником податку проставляється позначка у тих графах таблиці, що відповідають назвам форм фінансової звітності, поданої разом з Декларацією.

Затверджено зміни до типової кореспонденції субрахунків бухгалтерського обліку

18.10.2019 набрав чинності наказ Міністерства фінансів України від 17.09.2019 № 386 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 04.10.2019 за № 1082/34053) (далі – Наказ № 386), яким затверджено зміни до Типової кореспонденції субрахунків бухгалтерського обліку для відображення операцій з активами, капіталом та зобов’язаннями розпорядниками бюджетних коштів та державними цільовими фондами (далі – Типова кореспонденція субрахунків). Наказом № 386 до Типової кореспонденції субрахунків додано нові рядки, які визначають зміст господарські операції, зокрема: ► 1.34 – переведення об’єктів основних засобів з операційної нерухомості до інвестиційної нерухомості. Відображення нарахованої суми зносу на об’єкти основних засобів, які переведені з операційної нерухомості до інвестиційної нерухомості; ► 1.35 – переведення об’єктів основних засобів з інвестиційної нерухомості до операційної нерухомості. Відображення нарахованої суми зносу на об’єкти основних засобів, які переведені з інвестиційної нерухомості до операційної нерухомості; ► 1.36 – переведення інвестиційної нерухомості до складу запасів з метою реалізації: - віднесення до запасів балансової вартості; - списання суми зносу; - віднесення до накопичених фінансових результатів балансової вартості інвестиційної нерухомості при переведенні її до складу запасів. Наказ № 386 опубліковано у виданні «Офіційний вісник України» від 18.10.2019 № 80.

Про новації податкового законодавства, які діють з 20 жовтня 2019 року

20.10.2019 набрали чинності окремі норми Закону України від 20 вересня 2019 року № 129-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо детінізації розрахунків у сфері торгівлі і послуг» (далі – Закон № 129). Так, абзацами третім та четвертим пункту 15 Закону № 129 внесені зміни до п.п. 8 п.п. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), відповідно до яких не можуть бути платниками єдиного податку першої – третьої груп суб’єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи – підприємці), які здійснюють діяльність з надання послуг пошти (крім кур’єрської діяльності), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв’язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв’язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв’язку з використанням безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з правом технічного обслуговування і надання в користування каналів електрозв’язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв’язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв’язку, діяльність з надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, мереж ефірного теле- і радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж. Крім того, абзацами другим – одинадцятим п. 18 Закону № 129 внесені зміни до пунктів 25, 26 та 28 підрозділу 5 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ, відповідно до яких, зокрема, норми ст. 120² ПКУ щодо застосування штрафів за несвоєчасну реєстрацію/нереєстрацію в Єдиному реєстрі акцизних накладних акцизних накладних/розрахунків коригування не застосовуються до акцизних накладних/розрахунків коригування, які платник зобов’язаний скласти з 01 липня по 30 листопада 2019 року та визначено порядок реєстрації другого примірника акцизної накладної, складеної відповідно до п. 23 підрозділу 5 розділу ХХ ПКУ.

Реєстрація підрозділу нерезидента, що обліковується як неплатник податку на прибуток і прийняв рішення про здійснення господарської діяльності

Відокремлений підрозділ іноземної компанії, організації, що не здійснює господарської діяльності в Україні та не підпадає під визначення постійного представництва відповідно до п.п. 14.1.193 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), але відповідно до ПКУ зобов’язаний сплачувати податки і збори, для взяття на облік подає до контролюючого органу документи, визначені п.п. 4.2 та 4.4 розділу IV Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 із змінами (далі – Порядок № 1588). При цьому, взяття на облік відокремленого підрозділу нерезидента згідно з п.п. 2 п. 3.4 розділу ІІІ Порядку № 1588 не звільняє такий підрозділ від обов’язку реєстрації платником податку на прибуток у порядку, визначеному розділом V Порядку № 1588, якщо він розпочинає господарську діяльність та відповідає визначенню постійного представництва. Відповідно до п.п. 1 п. 3.4 розділу III Порядку № 1588 відокремлені підрозділи юридичних осіб – нерезидентів, які відповідають визначенню постійних представництв згідно з п.п. 14.1.193 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, до початку своєї господарської діяльності стають на облік (реєструються платниками податку на прибуток) у контролюючих органах за своїм місцезнаходженням у порядку, визначеному розділу V Порядку № 1588. Отже, відокремлений підрозділ нерезидента, що обліковується в контролюючому органі як неплатник податку на прибуток, та прийняв рішення про провадження господарської діяльності через постійне представництво, подає до контролюючого органу реєстраційну заяву за формою № 1-РПП у порядку, визначеному розділом V Порядку № 1588.

У разі зміни власника транспортного засобу протягом року здійснюється перерахунок суми транспортного податку

Платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньо ринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Така вартість визначається Міністерством економічного розвитку і торгівлі України за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна, типу пального (п.267.1, 267.2 ст.267 Податкового кодексу України (далі - ПКУ). Якщо протягом звітного року відбувся перехід права власності на об'єкт оподаткування від одного власника до іншого, податок обчислюється попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначений об'єкт оподаткування, а новим власником - починаючи з місяця, в якому він набув право власності на цей об'єкт. Податкові органи надсилають податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності (п.п.267.6.2 п.267.6 ст.267 ПКУ) За об'єкти оподаткування, придбані протягом року, податок сплачується пропорційно кількості місяців, які залишилися до кінця року, починаючи з місяця, в якому проведено реєстрацію транспортного засобу. У разі спливу п'ятирічного віку легкового автомобіля протягом звітного року податок сплачується за період з 1 січня цього року до початку місяця, наступного за місяцем, в якому вік такого автомобіля досяг (досягне) п'яти років.

ФОП сплачує ЄСВ і при відсутності доходу

В законодавство, що регулює сплату ЄСВ, були внесені зміни, які набули чинності з 1 січня 2017 року. Відповідно до них фізичні особи – підприємці зобов’язані щоквартально сплачувати ЄСВ за себе на рівні мінімального страхового внеску незалежно від того здійснюють чи ні вони підприємницьку діяльність, отримано дохід від такої діяльності чи ні. Отже, ФОП, державна реєстрація припинення яких не проведена, повинні сплачувати ЄСВ у розмірі не меншому ніж мінімальний страховий внесок – 22% від суми мінімальної заробітної плати. На сьогодні це 2754.18 грн. на квартал. Слід зазначити, що у цьому випадку фізичній особі – підприємцю зараховується страховий стаж для пенсії.