У ст. 2 Закону України «Про архітектурну діяльність» зазначено, що держава забезпечує умови для створення безперешкодного життєвого середовища для осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших мало-мобільних груп населення.

Будь-яка особа, що очолює яке-небудь підприємство, повинна зробити його доступним для людей з обмеженими фізичними можливостями. Це стосується державних установ, фірм та приватних осіб.

Якщо деякі вже діючі споруди неможливо повністю пристосувати для потреб людей з інвалідністю – може відбуватись їх часткове пристосування. Фінансування зазначених заходів здійснюється за рахунок власників споруд або орендарів згідно із договором оренди.

Всі необхідні технічні вимоги для забезпечення доступності споруд для людей з інвалідністю передбачені будівельними нормами ДБН В.2.2-17:2006 «Будинки і споруди. Доступність будинків і споруд для мало-мобільних груп населення».

Слід зазначити, що дотримання зазначених вимог стосується не лише людей з інвалідністю, але й інших представників мало-мобільних груп населення (людей з тимчасовим порушенням здоров'я, вагітних жінок, людей старшого (похилого) віку, людей з дитячими колясками тощо).

Виконання будівельних норм поширюються як на проектування нових, так і на реконструкцію вже існуючих споруд, та контролюється територіальними органами Державної архітектурно-будівельної інспекції України (Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області).

Головною запорукою забезпечення доступності споруд для людей з інвалідністю є передбачені законом санкції, які застосовуються в разі відсутності такого доступу.

Так, ст. 96-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає санкції за порушення законодавства під час планування і забудови території. Зазначається, що передача замовнику проектної документації для виконання будівельних робіт на об'єкті, розробленої з порушенням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, у тому числі щодо створення безперешкодного життєвого середовища для осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших мало-мобільних груп населення – тягнуть за собою накладення штрафу від дев'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (тобто від 15 300 до 17 000 гривен).

У районі проживає 98 інвалідів-колясочників, в т.ч. в місті – 55, але їх вкрай рідко можна побачити на наших вулицях. Зовнішньо середовище залишається небезпечним для їх пересування по населених пунктах. Органам місцевого самоврядування необхідно забезпечити безпечне середовище мало-мобільним групам населення і не створювати додаткові бар’єри при облаштуванні тротуарів.

Начальник відділу містобудування,
архітектури та житлово-комунального
господарства райдержадміністрації
Т.М.Масалітіна