Ми живемо у складному і постійно мінливому світі, в якому проблема національного, етнічного, соціального і політичного екстремізму стоїть особливо гостро.
    У різних країнах в різні часи дано багато різних юридичних і наукових визначень поняттю «екстремізм». Єдиного визначення на сьогодні не існує. Великий тлумачний словник дає наступне визначення екстремізму: екстремізм - це прихильність крайнім поглядам і заходам. Серед таких заходів можна відмітити провокацію безладів та громадської непокори.
    Здійснення екстремістської, терористичної та іншої радикальної чи насильницької діяльності суперечить як положенням Конституції України, так і законодавству України загалом, у тому числі Закону «Про основи національної безпеки», який визначає основні засади державної політики, спрямованої на захист національних інтересів і гарантування в Україні безпеки особи, суспільства і держави від зовнішніх і внутрішніх загроз в усіх сферах життєдіяльності.
    Зокрема, така форма екстремістської діяльності, як «сприяння діям та самі дії, вчинені з метою насильницької зміни основ конституційного ладу та порушення територіальної цілісності та суверенітету держави», підпадає під дію статей 109 та 110 Кримінального кодексу України. У законодавстві країн Європейського Союзу не існує окремих законів, що спрямовані на протидію екстремістській діяльності. Лише у кримінальних кодексах встановлена відповідальність за окремі види такої діяльності. Так, в Австрії, Німеччині та Італії заборонена діяльність профашистських і пронацистських партій.
    Важливим кроком, що запобігає проявам екстремізму, є створення та відпрацювання правових механізмів регулятивного характеру, які забезпечують рівність прав усіх людей незалежно від раси, національності чи віросповідання.