Братською могилою і символом Голокосту в Україні став Бабин Яр. З вересня 1941 року і до кінця вересня 1943-го він був місцем регулярних розстрілів і захоронень, які проводили органи нацистської поліції безпеки та айзантцгрупи СД разом із військовою та цивільною владою Києва. Жертвами нацистів стали євреї, роми, українські націоналісти, радянські військовополонені, пацієнти київської психіатричної лікарні та інші національні чи соціальні групи, яких окупанти вважали ворогами або ж “просто зайвими”. Бабин Яр – це некрополь для більше ніж 100 000 цивільних громадян та військовополонених.
   
    19 вересня 1941 року війська Вермахту увійшли до Києва. За кілька днів вибухнули будівлі у Київській цитаделі та на Хрещатику. Вибухи стали зручним приводом для окупантів провести показову каральну акцію. У підривах звинуватили євреїв. Насправді ж організаторами цих вибухів були радянські диверсанти. Перші арешти і розстріли відбулися вже 27 вересня, а 28-го в Києві з’явилися оголошення, в яких наказували всім євреям міста зібратися зранку наступного дня на розі вулиць Дегтярівської та Мельникова.
   
    Урочище Бабин Яр стало місцем масових страт радянських військовополонених, учасників українського визвольного руху, так званих «порушників режиму». Усіх, хто заважав окупантам.
   
    У роки війни, коли здавалося б усе навколо дихало жорстокістю і смертю, проявилися найкращі якості нашого народу: милосердя, співчуття і жертовність. З великою вдячністю ми пам’ятаємо про вчинки простих людей, які, ризикуючи життям, рятували співвітчизників від неминучої загибелі.
   
    Трагічні сторінки історії повторюються знову і на цей раз руками росіян. Буча, Ірпінь, Ізюм, Маріуполь та інші наші міста, селища і села стали свідками нелюдської жорстокості і ненависті.
   
    Вічна пам’ять загиблим у Бабиному Яру, усім жертвам Другої світової війни та війни з російською федерацією
   
    ФОТО