районна державна адміністрація

Роман Гумен – один із тих наших земляків, для якого слово «патріотизм» є внутрішнім стержнем особистості, який майже рік –з 31 березня минулого року по 18-е березня цього - служив у зоні АТО.
Він не знає, що газета «Маяк» напише про нього. Напевно, як і багато його товаришів, був би проти, адже не любить говорити про той період свого життя. Як не раз був за крок від смерті, як доводилося пити росу замість води, як троє діб лишався голодним… Все це розповіли його мама Світлана Григорівна і дружина Тетяна, які вистраждали цей рік і не можуть пригадувати його без сліз.
- Бувало, зателефоную йому, і чую постріли у слухавці. А Роман мене заспокоює, мовляв, не хвилюйся, мамо, це телефон тріщить, все нормально, - розповідає мати. - Весь цей рік я виплакала, бо кожної секунди думала: де він, чи у безпеці, чи не голодний…Як тільки отримаю «Маяк», передусім, шукаю «Патріотичну тему», про волонтерів, бувальщини Світлани Опришко, дописи читачів.
Тетяна теж не може без болю говорити про чоловіка.
- Рома з перших днів війни сказав, що піде боронити країну, -розповідає вона. – Його не можна було зупинити. Так само ,як і рвався служити в армії більше десяти років тому, і досяг свого. Був прикордонником, служив у Сумській спецкомендатурі. На Сході ж воював спочатку у Свердловську Луганської області, де їхня бригада потрапила в оточення сепаратистів, і тільки завдяки командиру всі лишилися живими. А потім служив у Трьохізбінці, на Бахмуцькій трасі, в Рай-Городці. Він зовсім мало розповідає про війну, але «крапля за краплею» дає розуміння, як тяжко там було хлопцям. Як тільки завдяки рідним і волонтерам вдалося вижити.