Щодо скорочення строку попередження про наступне звільнення із займаної посади державної служби на підставі пунктів 1, 11 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу»

Відповідно до пунктів 1, 11 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII(далі – Закон
№ 889-VIII) підставами для припинення державної служби за ініціативою суб’єкта призначення є: скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу; ліквідація державного органу.

Частиною третьою статті 87 Закону № 889-VIII передбачено, що суб’єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 11 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.

Згідно із частиною третьою статті 5 Закону № 889-VIII дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих Законом № 889-VIII.

Разом з тим, ні положення Закону № 889-VIII, ні положення Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) не врегульовують питання скорочення терміну попередження звільнення із займаної посади за власним бажанням працівника.

Водночас частиною п’ятою статті 13 Закону України від 02 червня
2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Так, у Постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі
№ 569/17130/17 зазначено:

«Водночас, якщо сам працівник виявить бажання бути звільненим раніше, до закінчення строку попередження, роботодавець може здійснити звільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України у строк, про який просить працівник.».

Разом з тим, ні Законом № 889-VIII, ні КЗпП не конкретизовано форми заяви на звільнення, зокрема заяви про звільнення до закінчення 30-денного терміну, та не визначено строку прийняття рішення суб’єктом призначення про припинення державної служби у разі подання державним службовцем заяви про звільнення до  закінчення 30-денного терміну.

Враховуючи вищевикладене, державного службовця, якого попереджено про наступне звільнення із займаної посади, може бути звільнено до закінчення строку попередження на підставі пунктів 1, 11 статті 87 Закону № 889-VIII, якщо він сам виявив бажання бути звільненим у визначений ним термін, шляхом подання заяви суб’єкту призначення або керівнику державної служби про скорочення строку попередження про наступне звільнення у довільній письмовій формі.

Частиною четвертою статті 87 Закону № 889-VIII передбачено, що у разі звільнення з державної служби на підставі пунктів 1 та 11 частини першої цієї статті державному службовцю виплачується вихідна допомога у розмірі двох середньомісячних заробітних плат.

Аналізуючи частину четверту статті 87 Закону № 889-VIII, можна дійти висновку, що вихідна допомога у разі звільнення на підставі пунктів 1 та 11 частини першої цієї статті є обов’язковою, в тому числі і у разі скорочення строку попередження про наступне звільнення із займаної посади державної служби на підставі пунктів 1, 11 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII.

 

ДЖЕРЕЛО: роз’яснення Національного агентства з питань державної служби від 02.09.2021 № 138-р/з.