Гендерна рівність у трудових відносинах
Управління соціального захисту населення Богодухівської районної державної адміністрації інформує з метою досягнення паритетного становища жінок і чоловіків у всіх сферах життєдіяльності суспільства.
Проблема гендеру – це проблема впровадження принципів демократії співіснування чоловіка та жінки в усіх сферах людського життя. З метою досягнення паритетного становища жінок і чоловіків у всіх сферах життєдіяльності суспільства було прийнято Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», який набув чинності з 01 січня 2006 року. Україна також є учасницею багатьох міжнародних правових договорів, що сприяють та встановлюють режим гендерної рівності.
В контексті трудових відносин не вимагається сліпе дотримання гендерної рівності, тобто рівності на підставі статі. Фізіологічно представники існуючих статей є настільки різними, що закріплення подібної рівності було б фікцією, яку неможливо виконати.
Не вважається дискримінацією за ознакою статі, згідно ст .6 Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», наступне:
1. спеціальний захист жінок під час вагітності, пологів та грудного вигодовування дитини;
2. обов’язкова строкова військова служба для чоловіків, передбачена законом;
3. різниця в пенсійному віці для жінок і чоловіків, передбачена законом;
4. особливі вимоги щодо охорони праці жінок і чоловіків, пов’язані з охороною їх репродуктивного здоров’я;
5. позитивні дії (спеціальні тимчасові заходи, спрямовані на усунення дисбалансу між можливостями жінок і чоловіків реалізовувати рівні права надані їм Конституцією і законами України).
Відповідно до ст. 184 КЗпПУ, забороняється відмовляти жінкам при прийомі на роботу і знижувати їм заробітну плату з мотивів, пов’язаних з вагітністю або наявністю дітей віком до трьох років, а одиноким матерям – за наявністю дитини віком до 14 років або дитини – інваліда. Безперечно, така норма є основою будь – якого декларування соціальних стандартів. Але іноді вона настільки зачіпає інтереси роботодавців, що останні змушені проводити певні маневри з метою запобігання прийняттю на роботу жінок, які мають такі пільги. Механізми її реалізації зводяться до того, що роботодавець зобов’язаний надати письмову відмову, із вказанням причини, у прийомі на роботу, яку можливо оскаржити в судовому порядку. Доволі часто в умовах ринкової економіки така гарантія не має свого ефективного механізму впровадження, оскільки реалії строків розгляду справ судами є доволі невтішними, а суворі умови ринку праці – жорстокими.
На сьогодні відповідальність за порушення гендерної рівності в законодавстві про працю поки що не конкретизується. Порушення ним гендерної рівності є порушенням законодавства про працю. Особи, винні в порушенні вимог законодавства про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, несуть цивільну, адміністративну та кримінальну відповідальність згідно із законом.