районна державна адміністрація

Останнім часом в інформаційному та політичному просторі закріпилось питання щодо необхідності зміни форми державного устрою України — перетворення її з унітарної держави на федеративну.

Унітарна держава – це форма державного устрою, в якій частини держави є адміністративно-територіальними одиницями і не мають статусу державного утворення. В унітарній державі функціонують єдині для всієї країни вищі органи державної влади, правова система, конституція, збройні сили.

Федерація – це форма державного устрою, в якій частини федеративної держави є державними утвореннями та володіють певною політичною самостійністю (суб’єкти федерації можуть мати власну, але узгоджену з федеральною конституцію, власні органи влади, системк законодавчих, виконавчих і судових органів).

Федералізація – це процес об’єднання незалежних суб’єктів (земель, штатів, регіонів) у федерацію і створення надсуб’єктних органів управління.

Ідея федералізації абсолютно несприйнятна для України.

Замість того, щоб зняти протиріччя, федералізація може посилити розкол країни, оскільки передбачає більшу культурну, економічну й навіть політичну замкнутість регіонів та, відповідно, загострення суперечностей між ними на ґрунті героїзації різних за поглядами історичних осіб, культурної та економічної орієнтації, різності традицій, мови, конфесійної незалежності, тощо.

Федеративні країни формуються внаслідок інтеграційних процесів, що охоплюють певні національно-територіальні утворення, а не у результаті поділу держави.

Федералізація в Україні не має жодних економічних чи національних передумов. Попри культурні розбіжності, к нас немає економічно самодостатніх регіонів чи національно-територіальних одиниць, які могли б аргументовано претендувати на окремішність.

Сьогодні переважна більшість суверенних держав світу, а особливо європейських, є унітарними.

Сучасні опитування громадської думки свідчать про непопулярність ідеї федералізації України. лише 12-15% українців підтримують таку ідею.

Федералізація призвела б до збільшення рівня бюрократії в регіонах, а в умовах корупції – до розкрадання коштів на регіональному рівні.

Децентралізація, а не федералізація

Президент України пропонує провести реформу, спрямовану на децентралізацію влади.

Децентралізація дасть можливість урахувати місцеву специфіку регіонів, зокрема й у питаннях віри, історичної пам’яті, мови, релігії, етнічних традицій.

Президент пропонує ліквідувати вертикаль державних адміністрацій. Тобто скасовуються посади голів держадміністрацій. Натомість має з’явитись новий інститут – представники Президента України, які призначатимуться в регіонах та районах. Формально повноваження представників Президента України значно зменшені порівняно з повноваженнями нинішніх голів держадміністрацій.

Передбачається й бюджетна децентралізація. Йдеться, зокрема, про передачу відповідних фінансових ресурсів через запровадження місцевих податків або закріплення частини загальнодержавних податків за місцевими бюджетами.

Отож, федералізація передбачає елементи державності у регіонах, наприклад, наявність місцевих парламентів, які прийматимуть закони урядів, що формують правову базу, судової системи, навіть введення зовнішньополітичної діяльності, а децентралізація – це передача повноважень та відповідальності від центру до регіонів зокрема посилення їх бюджетної відповідальності через запровадження власних податків та права розпоряджатися ними.