районна державна адміністрація

Щороку, 25листопада, у різних країнах світу розпочинається Акція «16 днів проти насильства». Традиційно «домашнє насильство» асоціювалося перш за все з фізичним насильством. Але насильство буває: сексуальним, репродуктивним, економічним, психологічним, емоційним, вербальним та релігійним, та варіюється від прихованих форм емоційного знущання (наприклад, залякування) до зґвалтувань у шлюбі та грубого фізичного насильства, як-от побиття, душіння, калічення жіночих геніталій чи обливання кислотою, що призводять до хронічних захворювань, інвалідності чи смерті. Наслідки домашнього насильства для потерпілих варіюються від хронічних проблем зі здоров’ям, важких психічних порушень (таких, як депресія, синдром травми зґвалтування, наркоманія, тривожні розлади) до фінансової скрути та нездатності будувати здорові стосунки.
   
    Кривдники чинять домашнє насильство, коли вірять, що насильство є дозволеним, прийнятним, узаконеним чи про нього не буде повідомлено. Такі уявлення спричинюють міжпоколінні цикли насильства серед дітей чи інших людей, котрі відчувають, що таке насильство є прийнятним, виправданим і на нього дивляться крізь пальці. Багато людей не усвідомлюють себе як кривдників чи жертв, розглядаючи свої досвіди насильства як «сімейні конфлікти, що вийшли з-під контролю».
   
    Українське законодавство про запобігання та протидію домашньому насильству складається з Конституції України, Закону «Про запобігання та протидію домашньому насильству» та інших нормативно-правових актів щодо недопускання насильства. В грудні 2017 року Верховна Рада України ввела кримінальну відповідальність за домашнє насильство, що передбачає як покарання від 150 годин громадських робіт до двох років ув’язнення. У визначення домашнього насильства входять побиття, примушування до сексу, психологічний тиск та обмеження в грошах на елементарні потреби. Закон розповсюджується й на пари в незареєстрованому співжитті. За примус до співжиття чи шлюбу передбачене покарання ув’язненням.
   
    Для жінок, які потерпають від домашнього насильства, у кожній конкретній ситуації алгоритм дій може бути різним і він залежить від багатьох факторів, зокрема від того, наскільки ризикованою є ситуація для жінки та її дітей, від віку дітей, місця проживання тощо. Але у будь-якому випадку є декілька основних дій, які жінка може вчинити для захисту від насильства:
   
    1. При можливості забезпечити собі та дитині безпечне місце перебування, наприклад, залишити житло. Після чого викликати поліцію і написати заяву.
   
    2. За наявності тілесних ушкоджень (синці, подряпини і т.д.), навіть якщо видимих тілесних ушкоджень нема, зазначайте про це у своїй заяві і одразу ж у цей день або на наступний звертайтеся у травмпункт і повідомляйте, що вас побили.
   
    3. У випадку вчинення відносно вас сексуального насильства, зателефонуйте на 102 і повідомте про зґвалтування. Важливо, щоб ви дочекалися поліції, не милися та нічого не рухали у квартирі до моменту прибуття поліції, оскільки необхідно буде пройти медичну експертизу.
   
    4. Якщо насильство відбувалося у присутності дітей або відносно них, у тому числі якщо це психологічне насильство, напишіть заяву в службу у справах дітей.
   
    Звертайтеся за допомогою до Центрів безоплатної правової допомоги, які є у ваших містах, до Центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, які мають психологів та відповідних фахівців та володіють інформацією про наявність притулків для жінок у вашій області, або розглянуть можливість тимчасового переміщення вас у Центр соціально-психологічного допомоги. У ситуації домашнього насильства головне не мовчати! Також ви можете зателефонувати на Національну гарячу лінію 116 123, фахівці якої вас зможуть проконсультувати та повідомити, куди у вашій області можна звернутися за допомогою.