Райдержадміністрація

Пропозиції

    Корисні посилання










    Календар свят. Мова, граматика, спілкування

    ДОМАШНЄ НАСИЛЬСТВО: як діяти, куди звертатися

       

    Домашнє насильство є поширеним явищем і в Україні, і в світі. В реальному житті постраждалі члени сім’ї та діти частіше залишались сам на сам із домашнім терором. Але змінити ситуацію можливо лише за бажанням самих постраждалих.

     07 січня 2018 року набув чинності новий Закон «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

    Що вважається домашнім насильством?

    Під домашнім насильством тепер розуміється будь-яка дія фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, а також погрози вчинення таких діянь;

    економічне насильство - умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, примушування до праці та інші правопорушення економічного характеру;

    психологічне насильство - словесні образи, погрози, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи;

    сексуальне насильство - будь-які діяння сексуального характеру, вчинені стосовно повнолітньої особи без її згоди або стосовно дитини незалежно від її згоди, або в присутності дитини, примушування до акту сексуального характеру, а також інші правопорушення проти статевої свободи чи статевої недоторканості особи;

    фізичне насильство - ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

    Хто вважається постраждалим від домашнього насильства?

    Постраждалими визнаються особи, незалежно від того, чи проживають вони спільно зі своїми кривдниками, чи ні (наречені, подружжя, колишнє подружжя, батьки, діти, брати, сестри, нерідні батьки, опікуни, піклувальники, прийомні діти, інші родичі до двоюрідного ступеню зв’язку, будь-які інші родичі, люди, які пов’язані спільним побутом, мають спільні права та обов’язки).

    Постраждалою дитиною визнається не лише та, яка зазнала домашнього насильства, а й та, що стала свідком (очевидець) такого насильства.

    Куди звертатись за допомогою, якщо зазнали насильства?

    Правоохоронні органи (поліція) – за телефоном 102 або особисто та написати відповідну заяву.

    Медичні установи – з метою фіксації отриманих ушкоджень (навіть якщо такі ушкодження є незначними).

    Центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді – отримати необхідні юридичні, психологічні, соціально-педагогічні консультації.

    Служба  у справах дітей – якщо ваша дитина зазнала домашнього насильства або стала свідком такого насильства.

    Районна державна адміністрація, сільська, селищна, міська рада – для вжиття відповідних заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.

    Спеціалізовані служби підтримки постраждалих осіб - притулки для дітей; центри соціально-психологічної реабілітації дітей; соціально-реабілітаційні центри; центри соціально-психологічної допомоги.

    Гаряча лінія безоплатної правової допомоги – зателефонувати за номером 0-800-213-103, отримати правову консультацію.

    Цілодобовий кол-центр з питань запобігання та протидії домашньому насильству - зателефонувати за безкоштовним номером 0-800-500-335 (з стаціонарного) або 116-123 (з мобільного).

    Суд – подати заяву про видачу обмежувального припису.

    Які запобіжні заходи можуть бути застосовані до кривдника?

    До спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належать:

    1. терміновий заборонний припис стосовно кривдника;
    2. обмежувальний припис стосовно кривдника;
    3. взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи;
    4. направлення кривдника на проходження програми для кривдників.

    Терміновий заборонний припис – виноситься органом поліції як на підставі її заяви, так і за власною ініціативою за результатами оцінки ризиків, у разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров’ю постраждалої особи з метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення. При цьому така заборона не залежить від того, кому належить помешкання - постраждалому, кривднику чи іншій особі. Такий захід не застосовується лише до неповнолітніх кривдників. Строк дії заборонного припису - 10 днів.

    Терміновий заборонний припис може містити такі заходи:

    • зобов’язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи;
    • заборона на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи;
    • заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою (якщо кривдник відмовляється добровільно залишити житло, поліція може застосувати примусове виселення).

    Обмежувальний припис – застосовується на підставі судового рішення за заявою постраждалої особи (або її представника). Суд розглядає справу про видачу обмежувального припису не пізніше 72 годин після надходження до суду заяви про видачу обмежувального припису. Кривдника викликають до суду через розміщення оголошення на офіційному сайті суду. Однак судовий розгляд можуть провести і без виклику та участі кривдника.

    Обмежувальним приписом може бути заборонено:

    •  перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою;
    • зобов’язано усунути перешкоди у користуванні майном;
    • обмеження спілкування з постраждалою дитиною;
    • заборонено наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою;
    • заборонено особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;
    • заборонено вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв’язку особисто і через третіх осіб.

    Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання. Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців, та може бути продовжений судом ще на шість місяців.

    Яка відповідальність передбачена за вчинення домашнього насильства?

    Адміністративна відповідальність (ст. 173-2 КУпАП) за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування законодавством встановлено у виді накладення штрафу від 10 до 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від 30 до 40 годин, або адміністративний арешт на строк до семи діб. А у разі вчинення тих самих дій особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню, за такі правопорушення передбачено відповідальність у виді штрафу від 20 до 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від 40 до 60 годин, або адміністративний арешт на строк до п'ятнадцяти діб.

    Кримінальна відповідальність при проявах домашнього насильства може наставати за вчинення легких тілесних ушкоджень, умисних середньої тяжкості тілесних ушкоджень, побоїв і мордувань тощо відповідно до Кримінального кодексу України (надалі ККУ) в залежності від обставин та кваліфікуючих ознак злочину.

    Відповідно до ст. 91-1 ККУ суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені такі обов’язки:

    • заборона перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства;
    • обмеження спілкування з дитиною у разі, якщо домашнє насильство вчинено стосовно дитини або у її присутності;
    • заборона наближатися на визначену відстань до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв’язку з роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин;
    • заборона листування, телефонних переговорів з особою, яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв’язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб;
    • направлення для проходження програми для кривдників або пробаційної програми.

    За умисне невиконання обмежувальних заходів, передбачених ст. 91-1 ККУ, або умисне невиконання обмежувальних приписів, або умисне ухилення від проходження програми для кривдників особою, щодо якої такі заходи застосовані судом, - караються арештом на строк до 6 місяців або обмеженням волі на строк до 2 років.

    У разі якщо в діях кривдника під час вчинення домашнього насильства вбачаються ознаки вчинення злочину проти статевої свободи та статевої недоторканості, його може бути притягнуто до кримінальної відповідальності. Наприклад:

    • за ст. 152 ККУ «Зґвалтування» - Вчинення дій сексуального характеру, пов’язаних із вагінальним, анальним або оральним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій або будь-якого іншого предмета, без добровільної згоди потерпілої особи щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах - карається позбавленням волі на строк від 5 до 10 років;
    • за ст. 153 ККУ«Сексуальне насильство» - вчинення будь-яких насильницьких дій сексуального характеру, не пов’язаних із проникненням в тіло іншої особи, без добровільної згоди потерпілої особи (сексуальне насильство) щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, або щодо особи у зв’язку з виконанням цією особою службового, професійного або громадського обов’язку, або щодо жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності, - карається позбавленням волі на строк від 3 до 7 років;
    • за ст. 155. ККУ«Статеві зносини з особою, яка не досягла шістнадцятирічного віку» - природні або неприродні статеві зносини, вчинені повнолітніми близькими родичами або членами сім’ї, особою, на яку покладено обов’язки щодо виховання потерпілого або піклування про нього, або якщо вони спричинили безплідність чи інші тяжкі наслідки, з особою, яка не досягла шістнадцятирічного віку, - караються позбавленням волі на строк від 5 до 8 років;
    • за ст. 156 ККУ«Розбещення неповнолітніх» - вчинення розпусних дій щодо малолітньої особи або вчинені членами сім’ї чи близькими родичами, особою, на яку покладено обов’язки щодо виховання потерпілого або піклування про нього, - караються позбавленням волі на строк від 5 до 8 років .

    У разі виникнення додаткових питань або ви потребуєте правової допомоги і не маєте грошей на адвоката - звертайтеся в Богодухівського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, який працює з понеділка по п'ятницю з 08-00 до 17-00, за адресою:
    м. Богодухів, вул. Покровська, 5. тел. (05758) 3-01-82, 3-03-25.

    Єдиний телефонний номер системи безоплатної правової допомоги
    0-800-213-103 (безкоштовно зі стаціонарних та мобільних телефонів).

    Користуйтеся можливістю звернення за допомогою до фахівців системи безоплатної правової допомоги.

    Щасливе майбутнє Вашої родини знаходиться у Ваших руках.

    В.о. директора Богодухівського

    місцевого центру з надання

    безоплатної вторинної правової допомоги                             Д.М.Перепелиця


    Пошук по сайту



















    Архів новин

    Травень 2024
    ПнВтСрЧтПтСбНд
    293012345
    6789101112
    13141516171819
    20212223242526
    272829303112

    Знайдіть нас на Facebook


    Корисні посилання